Сумний фінал чи безперервний жах в Івано-Франківську. Українські журналісти аналізують перемогу Трампа.

Як зазвичай, наша аналітика виявляється досить різноманітною.

На початку деякі з них, досить очікувано, почали облаштовуватися у підготовленій ще з вечора могилі. Проте дуже швидко виникли опоненти серед тих, хто не звик піддаватися паніці. Вони взялися за справу, аналізуючи ситуацію і розкладаючи все по поличках. Отже, шановні колеги, весь день ми і будемо цим займатися.

А найбільш розсудливі з нас зауважують, що фінальні результати ще не визначені, а ви вже встигли написати цілу купу.

Отже, оптимальним вибором є писати в стилі Тані Ніколаєнко, адже це підходить для будь-якого результату. У світлі сучасних глобальних подій, це актуально щодня без виключення.

Але давайте за нашою схемою. Данило Мокрик пише вже безпосередньо з помиральної ями. Як шо шо, Антоніна там відлежується вже давно, тому не засуджуємо.

Лариса Волошина - із нами по-сусідству. До речі, про Другу світову пише багато хто. Настільки, що аж забули про Третю. Але не всі.

А ось Юрія Богданова ми підтримуємо ще більше. Бо зустрічати карколомні події потрібно з посмішкою. Ну а ще ми уважно стежили за тим, хто з американських зірок за кого агітував. До речі, ще одна чудова нагода піти в американські соцмережі та усвідомити наскільки жалюгідними є наші так звані "унікальні і страшні українські срачі".

Також з'явилася аналітика, що пояснює причини поразки демократів. А я маю для вас захопливу гру, якщо ви шукаєте адреналін. Кожні півгодини змінюйте канали: переходьте з республіканських на демократичні і навпаки. Це справжнє свято емоцій!

Наталка Соколенко пише з більш оптимістичними сподіваннями. І запитанням, відповідь на яке ми б теж хотіли дізнатися.

Сергій Мельничук має для нас аналітику на реакцію простих українців. Що ж, бажаємо Валерію приємного вечора і можливо навіть послідуємо його прикладу, одразу як допишемо ці рядочки.

А Тетяні Трощинській із сусідами, схоже, пощастило. Це вам не політично активний Валєра.

Поки інші займалися аналізом, Павло Казарін взявся за важливу справу – створив новий слоган для Третьої штурмової. Його терміново потрібно розмістити на всіх білбордах у місті.

І поділився планами на вихідні. Він не один - мільйони українців вже увімкнули файнал каунтдаун і чекають на перемогу вже із першими променями. Обіцяла ж людина.

Але усе ж найбільше ваша авторка підтримує сьогодні Сергія Фурсу. Бо зовсім недавно натрапила на блог ось цього пана і занурилася у страшні спогади.

Які з кожним роком набували все більшої жахливості.

Дмитро Тузов не піддається паніці, а з нетерпінням очікує на новий етап. Коли одні двері закриваються, інші неодмінно відчиняються. Кома та безмежний жах залишаються в минулому – ми з нетерпінням чекаємо новий сезон "Чорного дзеркала".

Кінокритик Ігор Кромф вносить нотки гумору в похмуро-нервову атмосферу своїми коментарями до посту, опублікованого минулого року.

Дмитро Раєвський, традиційно, висловлює скептицизм щодо своїх співвітчизників.

Поділився з нами інформацією про популістів і методи їх подолання.

А Катерина Коберник нас попереджала ще вчора!

Всю правду казала і Юлія Забєліна.

Олександра Ревуцька пише святу правду. Але радіти рано - попереду ще парламентскі. Бо не розчаровуватися - то якось не по-українськи.

Марина Данилюк-Ярмолаєва каже, щоб усі вспокоїлися, бо гірше не буде.

Богдан Логвиненко також вирішив заспокоїти всіх.

Дарка Гірна, подібно до нас, вражена унікальною відданістю українського народу своєму лідерові.

А Олександр Зінченко нагадує, чому ми всі любимо історію.

Цю ідею цілком підтверджує стаття наших колег з Galka.If.Ua, яка стала вірусною у 2016 році і знову набула популярності сьогодні.