Україні не вистачає вибухових матеріалів та кваліфікованих хіміків: як підготувати професіоналів для досягнення перемоги

Парламентарка Інна Совсун про загрозливий стан, що виник в українській освітній сфері

Колега з комітету оборони нещодавно підійшов до мене і сказав: "Ти знаєш, що в Україні не вистачає пороху? А для його виготовлення потрібна не тільки сировина, але й кваліфіковані хіміки. Де ж знайти хороших фахівців?" Це чудове питання, адже на хімічні спеціальності цьогоріч подалося лише 766 абітурієнтів по всій Україні, і з них зарахували трохи більше ніж 200. Для порівняння, на юридичні спеціальності подалося 28 000 дітей, а зарахували 6 000. Якщо ми прагнемо перемогти у війні, нам необхідна якісна, збалансована і різнобічна освіта.

У 2019 році було проведено дослідження, яке показало, що 30% випускників українських шкіл мають проблеми з базовим рівнем знань з математики. За наступні п'ять років ситуація значно ускладнилася. Щоб не відставати, нам потрібно вживати рішучих заходів.

А ті, хто знає математику, планують виїхати за кордон. Ця цифра може відрізнятися, але мої знайомі директори шкіл кажуть, що 90% випускників планують переїзд в іншу країну.

Діти, які разом із родиною залишили Україну на початку вторгнення, проведуть ще рік-два у школах Франції, Швеції або Польщі, і, швидше за все, більше ніколи не повернуться.

Як ви вже зрозуміли, цей пост присвячений першому вересня, а цього року — другому вересня. Дуже важливо усвідомити актуальність і серйозність проблем в освіті. У нас немає часу на дискусії про те, чи не надто радикальні освітні реформи стоять перед нами. А може, варто відкласти вирішення цих питань ще на 20 років.

Як педагогиня, я звернула увагу на те, що серед молоді відсутнє усвідомлення, що навчання може бути захопливим. Навпаки, якщо хтось наполегливо вчиться, це сприймається як щось ненормальне. Це породжує прагнення уникати навчання, зменшувати навантаження, знаходити шляхи обману системи. Але аж ніяк не досягати високих результатів завдяки знанням, умінням та старанністю.

Чому це сталося — питання до всіх: і до батьків, і до вчителів, і до оточення дитини. У нашому суспільстві бракує прикладів успіху, який би базувався на гарному навчанні.

Коли ми розмірковуємо про реформування шкільної освіти, часто на думку спадають нові меблі, підручники та інтерактивні технології, але ми забуваємо, що 70% успішності учня залежить від кваліфікації викладача. Жоден інший фактор не має такого масштабного впливу. Якби стояв вибір, куди спрямувати фінансові ресурси, то першим пріоритетом має бути саме підвищення кваліфікації вчителів. Все інше -- на другому плані.

Ось унікалізований текст: Однак головна проблема полягає в тому, що для значної частини політиків питання вчителів має суто прагматичний характер. Для них це 400 тисяч виборців, організована спільнота з профспілкою та різними спеціалізованими організаціями, які також допоможуть у проведенні виборів. Обговорення підвищення кваліфікації вчителів завжди є невдячним завданням. Знаю це як людина, яка постійно цим займається. Це важко, непопулярно і здається, що легше говорити про будь-що інше. Проте будь-що інше не вирішує основну проблему якості навчання.

Згадаємо, скільки разів цього тижня повітряна тривога будила нас зі сну. Проте більшість із нас, особливо у Києві, відчуває себе набагато спокійніше, ніж у лютому 2022 року. Це тому, що ми знаємо про існування хлопців і дівчат з ППО, які навчилися збивати те, що загрожує нашому небу. Ще рік, два чи три тому вони не мали жодного уявлення, як це робити. Але змушені були опанувати ці навички в надзвичайно складних умовах, у порівнянні з будь-яким цивільним життям. Так само всі інші українці й українки, які вирушають на фронт, проходять через цей навчальний процес.

Окрім усвідомлення важливості проблем в освітній сфері, необхідно також розуміти значущість поточного історичного контексту. Звісно, цивільним теж доводиться нелегко. Ніхто з нас не обирав жити в епоху великої війни. Проте ми зобов'язані пройти через ці випробування з гідністю, щоб не соромитися перед майбутніми поколіннями. Потрібно прикласти максимальні зусилля в надзвичайно складних обставинах. Адже інакше, який сенс у тих надзусиллях, які докладають наші захисники?

Звісно, для підвищення кваліфікації вчителів потрібні й додаткові умови. Зарплати, прибирання зайвого бюрократичного навантаження, дурної паперової роботи. Але також слід говорити про складні структурні речі. Про реформу інститутів післядипломної педагогічної освіти, яка так і не відбулася.

У рамках оновлення предмета "Захист України" наша команда об'їздила багато міст, і весь час ми бачили схожу картину -- те, наскільки вчителі готові підвищувати власну кваліфікацію, задають департаменти освіти та особливо ІППО. Є інститути післядипломної педагогічної освіти, які кажуть: класно, ми нарешті позбуваємося радянщини, будемо вчитися за новою програмою, давайте нам більше знань, привозьте нових тренерів.

Деякі люди стверджують, що реформи – це негативне явище, і що в минулому було краще. Вони пропонують повернутися до старих методів, таких як обов'язкова допризовна підготовка. Тож про які зміни в освіті може йти мова?

Ми часто говоримо, що перемоги у війнах здобувають шкільні педагоги. Проте не кожен, хто обіймає посаду вчителя, має здатність впливати на свідомість дітей. Для цього потрібні сучасні знання та навички, усвідомлення реалій своєї країни та сміливість до змін.