Зростання податкових ставок: приховані ризики законодавчої ініціативи.

керівник НАЗК, голова ради директорів ОТП Банку

17 вересня 2024 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт №11416-д, який передбачає збільшення податку на прибуток для банків до 50% у 2024 році.

Багато часу минуло в обговореннях цієї теми, які були як тривалими, так і складними. Найважливіше, що слід визнати на даний момент, це те, що існує гостра потреба в додаткових фінансових вливаннях для Армії. За різними оцінками, ця сума може сягнути 500 мільярдів гривень у 2024-2025 роках.

Я глибоко вірю, що відповідальний бізнес має обов'язок зробити свій внесок у задоволення бюджетних потреб. У цій сфері ви не почуєте жодних сумнівів чи заперечень від банкірів — кожен усвідомлює свою важливу роль.

Згадаю, що в першому кварталі 2024 року банківська сфера внесла майже 70% до загальних податкових надходжень. Крім того, банки вже функціонують за підвищеною ставкою оподаткування в 25%, що є найвищим показником для оподаткування прибутку в країні.

Сьогодні фінансові установи швидко реагують на виклики, які постають перед економікою країни. Вони впроваджують спеціалізовані програми кредитування для розподільчої енергетики, підтримують мережу "Power banking", протидіють непродуктивному відтоку капіталу, працюють над збільшенням обсягів кредитування, фінансування державного бюджету через інвестиції в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та залучають міжнародні кредити.

Інформація про необхідність додаткових фінансових ресурсів була відома щонайменше півроку тому, а можливо, і раніше. Окрім того, було затверджено "Національну стратегію доходів", яка, на жаль, не справилася з сучасними викликами, тому її слід терміново переглянути та вдосконалити.

У новому законопроєкті пропонується суттєво змінити підходи до оподаткування, акцентуючи увагу на військовому зборі, який стане основним джерелом надходжень. Це означає, що збори будуть формуватися за рахунок відрахувань з заробітної плати, доходів від депозитів, кешбеків, виграшів та інших додаткових переваг. На відміну від першопочаткової версії законопроєкту, підготовленої Міністерством фінансів, де основне навантаження у вигляді додаткових платежів покладалося на бізнес.

Прийнятий законопроєкт не розкриває питання щодо скорочення масштабів "тіньової економіки", на що сподівався легальний бізнес. Окрім того, відкинуто пропозицію про введення додаткового податку на придбання товарів класу люкс.

Якщо розглянути податкову ставку у 50% на 2023 рік, можна дійти висновку, що у разі впровадження та затвердження цієї зміни, протягом наступних двох років фінансові установи будуть зобов'язані сплатити податок на прибуток у повному обсязі, що становитиме 100% від їхнього прибутку за 2023 рік.

Якщо б це сталося лише один раз у 2023 році, деякі банки могли б зіткнутися з необхідністю повністю припинити кредитування. Навіть 50% податок накладає серйозні обмеження на можливість формування капіталу (а з вересня вже введені нові, більш строгі вимоги до капітальної адекватності), що, в свою чергу, ускладнює підтримку економіки через кредитування.

Чому пропозиція впровадження "суперподатків" для фінансових установ викликає суперечки:

Ретроспективна зміна податкових норм підриває основні принципи стабільності податкового законодавства та рівності всіх платників податків перед законом, без огляду на форму власності й джерело капіталу (пп. 4.1.2 та 4.1.9 ст. 4 Податкового Кодексу України).

Підвищення податкових ставок не сприятиме покращенню привабливості та стабільності інвестиційного клімату, а навпаки, лише акцентуватиме на ризиках регуляторного середовища. Це може призвести до зниження інтересу до інвестицій в Україну, адже існує можливість, що умови можуть змінюватися заднім числом.

2) Це не допоможе Уряду виконати зобов'язання перед Міжнародним валютним фондом, пов'язані з приватизацією державних банків. Таким чином, виникають труднощі для отримання наступних траншів міжнародної допомоги від МВФ. Чи варто зараз додатково ускладнювати виконання Меморандуму?

3) Якщо говорити про реальне збільшення надходжень до держбюджету, то ми маємо виключати оподаткування прибутку держбанків (це практично 70% прибутку системи), а орієнтуватися лише на збільшення надходжень від приватних банків.

Наразі банківський сектор залишається єдиною індустрією, де акціонери взагалі не отримують дивіденди. І ще додаткове вилучення прибутку через надподатки категорично зменшує інтерес до інвестування та готовність брати додаткові ризики щодо збільшення кредитування у воєнний час.

Ситуація з іноземними банківськими власниками є досить унікальною, адже вони також сплачують податки в інших країнах. Частина їхніх коштів надходить в Україну у вигляді фінансової допомоги. Таким чином, іноземний інвестор фактично "платить двічі": спершу за кордоном, а потім частина цих коштів використовується для підтримки України, плюс до того ж, ще й додатковий податок в Україні. Чи є це дійсно ефективним способом пошуку внутрішніх джерел фінансування бюджетних потреб?

4) У найближчому майбутньому стартує стрес-тестування фінансових установ, а також стануть відомими строки "перехідного періоду" для розрахунку капіталів і вимог до позичальників. Це свідчить про те, що вже в найближчій перспективі певним банкам знадобиться додатковий капітал, щоб забезпечити стабільність своєї діяльності та зберегти можливість надання кредитів у майбутньому.

Слід також врахувати, що для забезпечення фінансування Збройних Сил, крім податків, Уряд має знайти додаткові 350 млрд грн шляхом реалізації облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Для порівняння, очікувані надходження від надподатків банків за два роки становлять лише 19 млрд грн. На сьогодні основними власниками державних боргових паперів знову виступають банки, проте чомусь це викликає постійну критику.

Можливості банків забезпечувати фінансування дефіциту державного бюджету шляхом інвестицій в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) залежать від їхнього капіталу та прибутку за поточний рік. Таким чином, підвищення податку до 50% несе в собі серйозні ризики для покриття дефіциту, який може становити приблизно 200 млрд грн.

Отже, я сподіваюся, що ці додаткові мільярди будуть залучені саме завдяки інвестиціям з боку бізнесу, який таким чином зможе активно сприяти підтримці ЗСУ. У такому випадку, це, на мою думку, стало б яскравим прикладом соціальної відповідальності підприємців.

Можливо, варто провести відкриту зустріч з провідними компаніями на рівні міністерства фінансів та обговорити плани інвестицій бізнесу в ОВДП. Не менш важливо, якби до придбання ОВДП долучилися урядовці та народні депутати України, адже вони як ніхто інший усвідомлюють екстрені потреби держави.