Початок вторгнення: військові ставили питання про відсутність влади та згадали, як створювалася київська територіальна оборона - Прямий.

На початку повномасштабного вторгнення в кінці лютого та на початку березня 2022 року багато державних установ перенесли свою діяльність з Києва до західних регіонів України. Про це нагадали військовослужбовці, які 24 лютого приєдналися до лав територіальної оборони столиці.

"Україну в перші тижні повномасштабного вторгнення відстояла войовнича меншість. Саме та меншість, з якої постійно збиткувалися, упосліджували і переслідували. 24 лютого 2022 вже остаточно стало не смішно і до більшості нарешті дійшло: гірше настало", - пише колишній міністр інфраструктури, військовий Володимир Омелян, який зараз лікується після важкого поранення.

Я пам'ятаю безлюдні вулиці Києва, мовчання українських чиновників в ефірі, більшість з яких втекли за Карпати, тижні очікування від олігархів і забудовників: хто ж вийде переможцем? І нескінченні черги до військоматів: дайте нам зброю! Найгостріше тоді стояло питання: чим нам воювати?, адже українська влада зробила все можливе, щоб зірвати постачання для армії та перетворити українські міста на легку здобич для Червоної Армії. Петро Порошенко був зі своїми військовими з самого початку і залишається з ними до сьогодні. У перший день великої війни 206 батальйон 241 бригади територіальної оборони отримав усе необхідне — від зброї до форми та їжі — завдяки його зусиллям і допомозі інших волонтерів. Надалі його підтримка буде надана десяткам батальйонів і бригад.

"Влада в перші тижні змогла лише записувати відеозвернення і "молитися" в московських "храмах" за народ та армію, яких вона не раз зраджувала", - зазначає Омелян.

Військовий Сергій Костинський згадує, як прийшов на Лаврську, де формувався 206-й батальйон ТрО.

24 лютого 2022 року, між 12:00 та 13:00, я прибув на адресу Лаврська, 16, до офісу "ЄС". Через кілька годин я займався перенесенням ящиків зі зброєю та боєприпасами на одній з баз, а згодом це все було доставлено на Лаврську для нового 206 окремого батальйону 112 окремої бригади територіальної оборони.

Згодом він зайняв свою позицію. Далі йому видали РКК-74. Спочатку він служив у складі другої стрілецької роти, але згодом перейшов до третьої, щоб бути разом зі своїми кримськотатарськими товаришами", - зазначає Костинський.

У третій роті виявилося, що більшість хлопців спочатку мандрували по Києву, відвідували військомати, стояли в чергах і отримували відмови в мобілізації через те, що раніше не проходили службу. На Лаврській, 16 їм одразу вручили зброю та боєкомплект. Згодом ми почали виконувати бойові завдання. Як тільки завершилася кампанія в Києві, я, разом із побратимами, написав рапорт про готовність вирушити до Миколаєва. І поїхав, - розповідає військовий.

"Чи дійсно Порошенко заснував 206 батальйон? Так, це правда. Чи забезпечив він його необхідною зброєю? Безсумнівно. Чи залишається цей батальйон символом героїзму та витривалості, незважаючи на значні втрати, особливо серед добровольців, які відгукнулися на заклик захистити країну в перші дні? Безперечно. Чи може Петро Порошенко стверджувати, що з самого початку був на передовій у захисті країни? Так, це абсолютно вірно. Це є історичним фактом", - підкреслює Сергій Костинський.

Олександр Погребиський, командир одного з батальйонів Збройних сил України, який в перші дні повномасштабного вторгнення організував тренування для бійців 206-го батальйону, також був активним учасником евакуації жителів Приірпіння і одним з перших увійшов у знищену Бучу. Він підкреслює:

"Дуже добре памʼятаю 24 лютого 2022 року, адже дуже глибоко був в процесі формування 206 батальйону. Який попередньо з приблизним костяком по штату був сформований завчасно, бо бачили до чого йде! Памʼятаю, наскільки швидко завдяки Порошенку цей батальйон вдалось озброїти, одіти, обути, та налагодити логістику та забезпечення, яким займався Бірюков".

"Перша рота вирушила на позиції о 19:00 22-го числа, вже з укомплектованими командирами, кулеметниками та гранатометниками, готовими до дії з усім необхідним озброєнням! Я пам’ятаю, як з коліс навчали бійців користуватися автоматом Калашникова та забезпечували дотримання заходів безпеки. Згадую Гудименка і Швеця, які зверталися за кулеметами, і як ми їм їх надали! Залишилися в пам’яті й перші втрати, а також перший боєць, який потрапив в полон... (на перехресті Гостомеля та Ірпеня)", - ділиться спогадами офіцер ЗСУ.

"Я також пам'ятаю, як мер Ірпеня звертався до Порошенка за допомогою в евакуації людей. Ми активно займалися цим, поки влада не втрутилось і не заборонила 206-му продовжувати цю справу! Мені також запам'яталося, як 206-тий отримав бойове завдання на південь, і як загинув Каракай," - ділиться спогадами Олександр Погребиський.

Генерал СБУ Віктор Кононенко згадує: "24 лютого 2022 року залишився в моїй пам'яті дуже чітко. Після перших вибухів, приблизно о п’ятій ранку, я одразу зателефонував до ПП, з проханням зв’язатися з офісом "Європейської Солідарності" для формування батальйону. Потім звернувся до комбата 206 батальйону 112 бригади ТрО і повідомив, що є можливість організувати дислокацію, тож давайте формувати підрозділ. 206 батальйон 112, а згодом і 241 бригади ТрО були створені завдяки Петру Олексійовичу. Ми, напевно, були одними з небагатьох у Києві, хто мав доступ до гарячого харчування, медичного та іншого забезпечення, а також зброї, за якою стояли черги з новостворених підрозділів. Він не просто спостерігав, а був з нами – частиною єдиної команди добровольців, які стали на захист своєї країни. Що стосується влади, яка нині говорить про свою безмежну відвагу, в перші дні війни я її не чув і глибоко сумніваюся, що вона взагалі була в Києві в той час."

Військовий Олексій Петров ділиться спогадами про те, як за фінансової підтримки Порошенка була забезпечена територіальна оборона: "Разом із Юрієм Бірюковим ми відвідали гуртовий склад "Мілітариста" та забрали все, що не було зарезервовано іншими підрозділами. Сума в рахунку справляла враження. Хто оплатив цей рахунок — питання риторичне. Аналогічна ситуація повторилася на складі іншої компанії, що спеціалізується на продажу тактичного одягу та спорядження. Знову ж таки, сума рахунку вражала. Крім того, у пам'яті залишилися образи кулеметів на парковці, які доставив Порошенко, а також епізоди з евакуації людей з Ірпеня. Мільйон питань можна було вирішити одним телефонним дзвінком. І не моїм, звісно. Чому б не згадати нові пікапи "JAC", які ми з Бірюковим передали спеціалістам для переобладнання, і ще безліч інших моментів? Звідки вони взялися? Хто їх придбав? Це ті ж питання, які залишаються без відповідей", - зазначає Петров.

"Нещодавно БРка прибула на Херсонщину, і ми, хто вже мав певний досвід, вирішили звернутися до П'ятого з запитом на ТМЦ для роти. Ми склали такий величезний список, що самі були в шоці! І, на диво, все це було доставлено до Миколаєва, причому навіть з надлишком!" - поділився враженнями Тарас Данчук у коментарях.

Співголова фракції "Європейська Солідарність" Ірина Геращенко, яка з моменту початку вторгнення залишалася в Києві, підкреслює, що більшість центральних органів влади та керівництво силових структур швидко залишили столицю та перемістилися ближче до західних кордонів України.

"Бачу, для багатьох українців, в тому числі користувачів соцмереж, стало відкриттям те, що 24 лютого 2022 року влада, за виключенням Зеленського і кількох його соратників, масово втекла з Києва. На жаль, це правда. Починаючи від уряду, який майже в повному складі виїхав в Івано-Франківськ, Тернопіль та Львів, включно з великою частиною керівництва ОП, Нацраду з ТБ, ДБР і прокуратурою, які з лижними палками до травня гуляли десь карпатськими схилами. Й деякими депутатами, яких доставляли на 20-хвилинні засідання спецпотягом із Закарпаття. Іноді ми ще й чекали на відкриття сесії, бо спецпотяг запізнювався. Урядові будівлі стояли порожніми, а ми не могли додзвонитися до деяких міністрів, які втаємничено відповідали, що вони не в Києві. Це все правда", - пише Ірина Геращенко.