Каспрук розглядає можливі наслідки участі Північної Кореї у військовому конфлікті Росії та України | Еспресо
Москва продовжує відкидати інформацію про присутність північнокорейських військових на лінії конфлікту.
Утім, як передає Корейське центральне інформаційне агентство (KCNA), міністр закордонних справ КНДР Кім Чжон Гю заявив: "Відправлення північнокорейських військ до Росії не суперечить нормам міжнародного права. Хоча існують такі сили, які б могли описати ці дії, як незаконні".
Путін намагається будь-якою ціною змінити перебіг подій на фронтах російсько-української війни. Проте на Заході досі не готові усвідомити, що це конфлікт, спрямований на знищення українського народу. Вести переговори з москвичами – це подібно до спроби укласти угоду з плем'ям агресивних канібалів. Геополітичні хижаки, відчувши смак людської плоті, вже не можуть відмовитися від спокуси знову шукати нових жертв.
Включення Північної Кореї у військові конфлікти могло б суттєво змінити характер допомоги Україні з боку наших західних партнерів. Однак політика президента США Джо Байдена стосовно України призвела до затяжного характеру війни з Російською Федерацією. Це, по суті, стало вигідним для диктатора Путіна та його терористичного режиму. Хоча Джо Байден вживав значних заходів на підтримку України, постійна нестача цієї допомоги лише сприяє продовженню конфлікту та підштовхує кремлівського лідера до подальшого загострення ситуації.
У президента Байдена залишилося дуже небагато часу, щоб виправити ситуацію і дати шанс українцям на перемогу. Зробивши неможливою апокаліптичну поразку, яка остаточно покінчить зі світовим домінуванням Сполучених Штатів в епоху після Другої світової війни та підбурить Китай до агресії проти Тайваню. А це відкриє шлях для нападів тиранів та релігійних фанатиків по всьому світу, адже тоді всі стримувальні бар'єри будуть остаточно зняті.
З появою військ Північної Кореї всі наявні обмеження повинні бути скасовані, аби Україна могла захистити свій територіальний суверенітет. Крім того, слід зазначити, що Росія під керівництвом Путіна вже імпортувала зброю з КНДР, яка здатна завдавати ударів по будь-якій точці України. Тим часом Сполучені Штати та інші країни Заходу продовжують вагатися, чи дозволити українським військовим проводити операції на глибині російської території. Це знову ж таки ставить Україну в нерівні умови в порівнянні з Російською Федерацією.
Якщо найманці з Північної Кореї беруть участь у війні Росії, то за міжнародним правом Україна має повне право просити своїх союзників надати їй допомогу не тільки озброєнням, а й військами. Тільки так можливо припинити геополітичне безумство Путіна, який за будь-яку ціну хоче відновити Радянський Союз. І це вже не один із варіантів холодної війни, а значно більше. Тому зупинити диктатора зможе лише поразка путінських терористичних військ.
Наразі яке б рішення тепер прийняв, або не прийняв Джо Байден протягом останніх тижнів перебування на президентській посаді, це створить політичну реальність, з якою вже доведеться мати справу наступному президенту. Це щось на кшталт того, що трапилося з самим Байденом, коли йому довелося в Афганістані мати справу з тим безладом, який залишив його попередник Дональд Трамп.
Необхідно зазначити, що Корейська війна насправді не була завершена, а лише призупинена вогнем. Тому наявність північнокорейських військових в Україні слід розглядати як частину їхньої безперервної конфронтації з Південною Кореєю та Сполученими Штатами.
Два злочинні режими, неминуче збіднілі через безгосподарність та корупцію, що є головними ознаками тоталітарного правління, тепер намагаються скористатися невизначеністю у прийнятті надважливого рішення щодо допомоги Україні.
У Москві ретельно спостерігають за кроками адміністрації Джо Байдена, яка не раз вигадувала різні виправдання, щоб уникати надання необхідної допомоги Україні для успішного ведення бойових дій. Тим часом у Пентагоні та НАТО розуміли, які наслідки може мати відсутність у України засобів для досягнення перемоги.
Якби Путін мав бодай уявлення про те, що США та НАТО переглянули свою звичну стратегію допомоги Україні, він навряд чи б відчував себе настільки впевнено, як сьогодні. Отримуючи значну підтримку від своїх союзників з осі зла — Ірану, Північної Кореї та Китаю, він намагається втягнути Україну та західний світ у "безкінечну війну".
Читайте також: "Унічию не вийде": політичний шизофренік Лавров нападає на Зеленського
Москва постійно погрожує Заходу ядерною війною. Проте, варто розуміти, що ядерний конфлікт кардинально відрізняється від традиційних воєн. Ядерне протистояння між супердержавами — це не затяжна окопна війна, яка вимагає лише кращих артилерійських систем чи ракет з більшим радіусом дії. Це справжній Армагеддон. Проте, Путін настільки прив'язаний до свого імператорського способу життя, що вже понад чверть століття триває, що усвідомлює: якщо буде перетнута "ядерна червона лінія", це призведе до катастрофи і для нього особисто. Якби він так не думав, то давно б наважився натиснути на ядерну кнопку.
Затягуванням війни досягнуто проміжних цілей, які влаштовують наших західних союзників. Російська Федерація вже майже втратила європейський енергетичний ринок, українська армія поступово перемелює російські терористичні війська, так, що Росія стає занадто слабкою, щоб загрожувати ще комусь іншому, але війна, яка триває вже майже 1000 днів, руйнує й саму Україну.
Ознайомтесь також: Сі Цзиньпін виявив інтерес до участі військових Північної Кореї в Росії.
Якби Україну було прийнято до НАТО та Європейського Союзу вчасно, ця війна могла б і не розпочатися. Натомість, вигадувалися численні причини, чому українці ще не готові долучитися до демократичної західної цивілізації. Цікаво, як відчуває себе на політичному пенсіонерстві Ангела Меркель, яка разом із Ніколя Саркозі у 2008 році фактично підштовхнула Україну під російські ракети? Чи сниться їй колись про вбитих московитами українських дітей, чи, може, вона спокійно продовжує насолоджуватися шніцелями, переконуючи себе, що її рішення заблокувати Україні шлях до НАТО було політично виправданим?
Логіка, що лежить в основі російсько-української війни, виглядає таким чином: якщо Сполучені Штати не виявлять готовності взяти на себе відповідальність за перемогу України, Путін продовжить свої жорстокі атаки без огляду на наслідки. Якщо Камала Гарріс дотримуватиметься курсу, обраного Байденом, то Україна зазнає поразки на військовому, політичному та економічному фронтах, втративши частину своїх територій на користь Росії. Згідно з Будапештським меморандумом, Америка та Велика Британія зобов'язалися захищати незалежність України, а не просто надавати обмежену допомогу. Саме в цьому полягає суттєва різниця.
Сьогодні Україна, як ніколи раніше, жадає миру. Але коли прогресивні демократи виявляють бажання миру і демократії, але відмовляються боротися, фінансувати зусилля або надавати реальну підтримку своєму союзнику в його нерівній боротьбі з московським агресором, виникає запитання: навіщо було обіцяти те, що не плануєте виконувати?
Ця війна затягнулася на невиправдано довгий термін. Які ж наміри має Захід і які зобов'язання готовий на себе взяти та виконати? Парадокс полягає в тому, що Захід прагне бачити Україну незалежною від Росії, проте одночасно встановлює обмеження на її можливості вести бойові дії.
Вже третій рік продовжується ситуація невизначеності. То ж чи не настав час для Заходу припинити свої коливання щодо того, чого він насправді хоче? Якщо свободи та незалежності України, то його дії мусять бути абсолютно іншими.
Зараз Україна протистоїть "коаліції агресії", до якої входять Росія, Іран, Північна Корея та Китай. Однак її союзники часто вдають, що вже надають їй достатню підтримку. Насправді ж, Путін не має наміру відступати, поки не встановить контрольований ним уряд на території анексованої України. Москва постійно погрожує загрозою Третьої світової війни. Однак ймовірність цього конфлікту значно зросте, якщо США вирішать залишити Україну і фактично піддадуться вимогам Путіна.
Путін не раз підкреслював у своїх виступах, що історичне призначення Росії полягає в відновленні Російської або Радянської імперії за допомогою військової сили. Для досягнення цієї мети він активно мілітаризує як російське суспільство, так і промисловий сектор. Захоплення України є лише першим етапом, після якого в Кремлі мають намір впроваджувати подібну стратегію щодо країн Балтії та Польщі.
Читайте також: Доля путінської війни проти України вирішуватиметься на саміті G20
Програш України спровокує ефект доміно по всьому світу. Бо якщо Дональд Трамп, в разі свого приходу в Білий дім, відмовить українцям в допомозі, то це підбадьорить китайського диктатора Сі Цзіньпіна до агресивних дій у західній частині Тихого океану, включаючи вторгнення на Тайвань, а також підштовхне північнокорейського тирана Кім Чен Ина до вторгнення в Південну Корею.
Коротко кажучи, відмова допомоги своїм союзникам й тим самим руйнування альянсів США, є вірним шляхом до дестабілізації світу і, таким чином, до Третьої світової війни.
Путін щиро переконаний, що Україна не є окремою державою, а вважає її частиною Росії, яка нібито завжди була внутрішньою територією. Для підтримки своїх поглядів він наводить ряд абсолютно нелогічних псевдоісторичних аргументів та доказів.
З наближенням президентських виборів у США, які відбудуться вже за кілька днів, Джо Байден не має наміру брати на себе відповідальність за врегулювання конфлікту між Росією та Україною. Байден планує дочекатися підсумків голосування: у разі обрання Дональда Трампа буде ухвалене одне рішення, а якщо перемогу здобуде Камала Гарріс, тоді питання буде обговорюватися з нею, як з новим лідером американської адміністрації.
Проте, коли Північна Корея стає учасником війни Росії проти України, цивілізаційний конфлікт між демократичним Заходом і тоталітарними режимами набуває нових масштабів. Це критичний момент, коли Захід повинен показати, чи має достатню політичну силу, щоб реагувати на складні реалії міжнародної політики.
Західні держави опинилися перед дуже складним для себе вибором: продовжувати допомагати Україні за залишковим принципом, або позбутися своєї нерішучості та небажання ризикувати десятиліттями комфортного життя, якщо їхньою метою є дійсно зміцнення імперативу захисту демократичних цінностей.
Джерело
Про автора. Віктор Каспрук – журналіст, що займається дослідженням актуальних тем.
